У сучасному світі багато дітей виростають у логіці очікування: “дай мені”, “зроби для мене”, “я заслужив”. Але Христова логіка — зовсім інша. Вона навчає: справжня радість — у даванні, служінні, у здатності робити щось добре задля інших. Перед батьками постає запитання: як допомогти дітям дозрівати до цієї християнської радості про яку пише апостол Павло «Більше щастя — давати, ніж брати» (Діян 20,35)?
Наш приклад – найсильніший урок
Діти навчаються любові до інших тоді, коли бачать, що ми робимо добро з радістю, без скарг, не задля визнання. Коли ми ділимося з потребуючими з повагою до них, даючи не те, що гірше, чи лишнє у нас, а ділимося тим що добре, що самі любимо і цінуємо. Робити добро з любов’ю – це говорити «хочу допомогти», «шукаю можливості», а не «мушу», «потрібно». Коли мама чи тато допомагають комусь і видно, що це робить їх щасливішими, дитяче серце починає наслідувати це.
Робімо добро разом
Не лише заохочуймо дитину творити добро — залучаймо її до цього. Запитайте дітей, чи знають когось в потребі, якщо ні підкажіть. Відвідайте когось самотнього, приготуйте подарунок для нуждених, зробіть несподіванку — навіть таємно. Розмовляйте про різного роду потреби які мають люди які живуть неподалік вас та далеко від вас. Наприклад запропонуйте разом помолитися за когось в потребі (це можна практикувати на щоденній сімейній молитві, даючи дітям можливість озвучувати наміри молитви). Пам’ятаймо: коли ми творимо добро разом з дітьми — ми формуємо їхнє серце і характер.
Добрі вчинки мають бути добровільними
Важливо не змушувати дітей “бути добрими”. Добро, яке народжується зі страху чи примусу, не формує серця. Краще — заохочувати та надихати, показуючи плоди таких дій, пояснюючи, як радісно комусь стало, як добре й ми самі почуваємося після такого вчинку. Для заохочення варто ділитися своїм позитивним досвідом та розповідати про досвід інших (напр. волонтерів, святих, тощо).
Наша нагорода — сама радість служіння
Показуймо дітям, що добро робимо не заради похвали чи вигоди. Нагородою для нас є внутрішня радість, що хтось став щасливішим завдяки нам. Допомагаючи потребуючим , ми служимо самому Господу: «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт 25,40). Сам Ісус є для нас прикладом як робити добро людям: зцілює, годує, потішає, прощає, допомагає, віддає життя.
Ми теж постійно отримуємо добро
Дітям важливо усвідомити: ми також обдаровані – любов’ю Бога та людей, часто навіть непомітно. Говорімо з ними про моменти, коли хтось зробив нам добро безкорисливо, і як ми тоді почувалися. Пояснюймо, що добро, яке передається далі, помножується і стає способом вдячності.
Це інвестиція у майбутнє дитини
Навчити дитину давати, ділитися і служити — це не лише добре виховання, це підготовка до дорослого життя. Хто вміє безкорисливо давати — той здатен любити. У дружбі потрібно вміти дарувати увагу і любов. Створення сім’ї неможливе без жертовності: часу, сил, себе. Любов без служіння не здатна довго жити.
Автор: Тереза Андрущишина