У зв’язку з відновленням шлюбної присяги у Свято Святого Сімейства, я хочу поділитися з вами моїм свідченням про виконання шлюбної присяги під час кризи.
Коли я щодня молюся за чоловіка і за себе, наприкінці говорю слова присяги як молитву:
«Присягаю тобі любов, вірність і подружню чесність, і що не залишу тебе аж до смерті, так мені допоможи Господи Боже Всемогутній у Трійці Єдиній і всі святі».
Ця молитва-присяга стала моїм компасом на шляху до неба та на шляху мого єднання з Ісусом, присутнім у таїнстві шлюбу. Коли мені важко і болить поведінка чоловіка, вона звільняє від спокус зійти з цього шляху і повертає мир.
«Я беру тебе…» — Початок цієї присяги нагадує мені, що вірність присязі не залежить від поведінки мого чоловіка, а від мене та моєї вірності Богові.
Моє подружжя пройшло і досі проходить дуже важкі випробування. Розставання, життя і робота чоловіка в іншому місті, численні зради, борги, відсутність любові, самотність, нерозуміння, фінансові проблеми — все це перетворило те, що я раніше називала любов’ю, на рану. Довгий час я думала, що неможливо любити того, хто так сильно ранить. Але з часом я почала розуміти, що моя людська любов вмирає але на її місці народжується інша любов, яка вже не виходить від мене, а від Ісуса. Я зрозуміла, що таїнство шлюбу справді діє, що Ісус не пішов разом з моїм чоловіком. Він залишився вірним, був і є постійно зі мною у кожну мить нашого подружжя.
Великою допомогою для мене стала Спільнота подружжів у кризі «Сихар». Там, завдяки свідченням інших людей і спільній молитві, я вчуся любити заново — не силою власної волі, а силою Божої благодаті.
Сьогодні я знаю: вірність присязі — це покликання щодня йти шляхом «білого мучеництва» та жертовної любові на зразок Ісуса, в ім’я Божої істини про шлюб і для Ісуса, присутнього в таїнстві шлюбу, який ніколи не відмовляється від нас.
Я зустрічаюся з чоловіком раз на два тижні, і хоча ми розмовляємо і жартуємо, мене все одно болить, що він мене зраджує, живучи з іншою жінкою, і що він мене не любить. У стосунках із чоловіком я дуже довіряю Святому Духу, і Він веде мене у цих складних на сьогодні для мене стосунках.
Я також думаю про дітей. Я знаю, що вони спостерігають за моєю поведінкою. Хочу, щоб вони побачили, що любов може залишатися вірною навіть тоді, коли болить. Що можна спиратися не на людську силу, а на силу Бога. Як вінчана дружина, я покликана Богом свідчити про Його любов. Через прояв не легкої любові до чоловіка я маю показувати, як Ісус любить: насамперед чоловіка, а потім — дітей.
Я знаю, що йдучи цією хресною дорогою подружньої любові, незважаючи на все, я йду дорогою Ісусової «любові могутнішої за смерть» (Пісня Пісень 8,6). Надіюся, що саме так я прийду до повного пізнання любові Христа.
Мажена, 32 роки у таїнстві подружжя, троє дітей.