Фрагменти книжки “Сихар. Подолання труднощів у шлюбі та сім’ї” авторства о. Марека Дзєвєцького
Отець Марек Дзєвєцький, доктор психології, який спеціалізується на профілактиці та лікуванні залежностей.
Нижче наведено уривки, де описано, як мудро виявляти любов і як захищати себе у випадках насильства, залежності, зради або іншої кривди.
“Подруг — це хтось єдиний на цій землі, хто обіцяє нам любов і хто не має права прирікати нас на злу долю”.
Вияв любові
Важливо на ранніх етапах розпізнавати ознаки можливої кризи в подружжі, оскільки раннє втручання зазвичай є найефективнішим. Початком порушення шлюбної присяги є не сварки, не проблеми з алкоголем чи подружні зради, а ситуація, в якій він або вона перестає виявляти любов до дружини або чоловіка. Подруги обіцяють один одному саме взаємну любов, а не те, що лише утримуватимуться від заподіяння шкоди один одному. Найважчим випробуванням для подружжя є любов у вкрай складній ситуації – тобто тоді, коли один із подругів переживає болісну кризу, перестає любити навіть себе і боляче кривдить подруга та дітей. Також у такій ситуації Церква звертається до мудрої Божої любові, яка дає нам право захищатися – включно до подружньої сепарації, – однак не відмовляючись від любові і не допускаючи помсти. Як сказав сам Ісус, коли Його вдарили на допиті: “Якщо я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б’єш мене?” (Йо 18; 23).
Як ефективно протистояти насильству?
Як жити з чоловіком, девіз якого: “Ти повинна мені підкоритися!” Чоловік не зважає на мою думку, обриває спілкування при кожному конфлікті? Як ефективно протистояти деспотизму?
Чоловік порушує шлюбну присягу, оскільки обіцяв дружині любов, а не владарювання над нею. Зважаючи на його деспотизм, дискусії та полеміка з ним не мають сенсу. З деспотом неможливо дискутувати, бо це нічого не змінить. Він не зважає на жодні аргументи. Маємо священне право захищатися від деспота. Варто спочатку твердо заявити: “Чоловіче, ти не обіцяв мені, що будеш моїм володарем і правителем, а обіцяв, що будеш мене любити. А якщо любиш, то розмовляєш зі мною, цікавишся моїми переживаннями та потребами, реагуєш на мої аргументи. Я також можу інколи помилятися, але тоді ти з любов’ю дослухаєшся до того, що я говорю і чого прагну, і лише потім, якщо ти з чимось не згідний, аргументуєш спокійно, терпеливо, з любов’ю, без крику й агресії, чому – на твою думку – я не права. Якщо ти залишишся тираном, то від сьогодні я буду твердо захищати себе. Я – не засуджена, а ти – не тюремний охоронець, який розпоряджається моєю долею. Або повертаємося до нормального життя, тобто ставимося один до одного зі взаємною любов’ю, або я буду твердо захищати себе, аж до подружньої сепарації”. Життя під одним дахом має сенс лише тоді, коли обоє подругів виконують присягу любові, а не коли одна сторона мучить іншу.
Мудра любов
Любові очікують від нас лише ті, які самі люблять. Натомість ті, які помиляються, очікують від нас чогось зовсім іншого. Доки вони перебувають у кризі, доти очікуватимуть від нас наївності, поблажливості, поступливості, почуття безпорадності. Вони очікують, що ми дозволимо себе залякати, що ми повіримо їхній черговій брехні та порожнім обіцянкам, що ми покірно сплатимо їхні чергові борги, що ми заплатимо за них штрафи, що відповідатимемо за їхні помилки. що робитимемо вигляд, ніби нічого не знаємо про те, що вони нас зраджують, обкрадають чи зневажають. Вони очікують, що ми не будемо захищати себе і не викличемо поліції навіть тоді, коли нас поб’ють або доведуть до межі відчаю. У цій ситуації єдиним способом, аби “довести” тому, хто не любить, що його досі любимо, є підпорядкування його хворим очікуванням. Якщо сплутаємо любов із наївністю, з потуранням злу, з хворобливою толерантністю чи вкрай наївною покірністю, то тоді – і лише тоді – ті, які не люблять, похвалять нас за нашу “любов” до них. Тому єдиний спосіб задовольнити того, хто серйозно помиляється – перестати любити його мудрою любов’ю, а почати виявляти наївність. Однак у такому разі – проти власної волі – завдаємо шкоди такій людині.
Крайності
Завданням постраждалого є уникнення крайнощів. Перша крайність – бути немилосердним щодо кривдника. У цю крайність впадають ті, які заявляють, що ніколи не пробачать своїм кривдникам. Не пробачать навіть тоді, коли кривдники виконають або й перевиконають усі умови для примирення. Таке ставлення є виявом жорстокості та затверділості тих, яких колись скривдили. Тепер вони стають кривдниками. Насамперед вони кривдять себе, бо стають рабами болісного минулого і роблять своє сьогодення немилосердним. Отже, перша крайність – це відсутність милосердя. Другу крайність можна назвати немилосердним милосердям, а точніше – немилосердно наївним милосердям. У цю крайність впадають ті, які не лише в серці пробачають кривдника, а ще й говорять йому про це і виявляють йому свою довіру, незважаючи на те, що він не змінюється, не просить вибачення, не виправляє помилок і продовжує завдавати болю.
“Візьми дитину і йди”, а коли загроза мине – “візьми дитину і повернися”
Новостворене подружжя і зародження сім’ї – це велика радість для усіх. Народжуються діти, які приносять у сім’ю ще більше радості. Однак одночасно з радістю починаються проблеми та кризи. Іноді з’являється насильство, яке загрожує здоров’ю, а в деяких випадках навіть життю дітей або подруга. Бог, бажаючи захистити життя і здоров’я членів сім’ї, тоді каже: “Візьми дитину і йди”. Але також наказує: “Візьми дитину і повернися”, – коли загроза мине, коли подруг навернеться й зміниться з Ласки Божої, з допомогою терапії.
Переклад з польської: ks. Marek Dziewiecki „Sychar. Pokonywanie trudności w małżeństwie i rodzinie” https://sychar.org/files/ksiazka/pokonywanie-trudnosci-malzenskich.pdf
“Господи Ісусе, допоможи мені, захищаючи себе і дітей від насильства з боку подруга, вистояти в любові до нього і повернутися до подружньої єдності, як тільки мине загроза з його боку”.
(З розарієвих роздумів «Sychar. Rozważania różańcowe» с. 15)
Кодекс канонічного права – сепарація
Католицька Церква чітко говорить про можливість режиму окремого проживання подругів (але не шляхом розлучення) у критичних ситуаціях. У Кодексі канонічного права в каноні 1153 читаємо:
§1. Якщо один із подругів є джерелом серйозної небезпеки для душі або тіла іншої сторони чи для нащадків, або іншим чином ускладнює спільне життя – він тим самим дає іншій стороні законну причину для відходу на підставі указу місцевого ординарія або на підставі того, що небезпека є прямою, зокрема надзвичайно серйозною.
§2. Після усунення причини сепарації подружні стосунки потрібно відновити в усіх випадках, якщо церковна влада не ухвалить іншого рішення.
Джерело: https://sychar.org/madra-twarda-milosc-w-sytuacjach-przemocy-uzaleznienia-czy-zdrady/
Переклад з польської: Оксана Охрім-Брезвин