Неокатехуменальна Дорога

Неокатехуменальна Дорога, яка є одним із рухів Католицької Церкви, народилася в шістдесяті роки минулого століття, під час Другого Ватиканського Собору, в бараках Мадриду в Іспанії. Дорога виникла в середовищі людей простих, навіть убогих, які не приховували правду про себе і зі щирою надією приймали євангельську Добру звістку. Через декілька років Неокатехуменальна Дорога розповсюдилася в парафіях Іспанії, Португалії, Італії. На сьогоднішній день неокатехуменальні спільноти існують у більш ніж ста країнах світу, а їхня кількість перевищує 20 тисяч.

Статут Дороги затверджений Папою Римським Бенедиктом XVI у 2008 році. У Статуті вказано, що Неокатехуменат –  це дорога, яка провадить віруючих до відкриття багатства власного Хрещення і веде до зрілої християнської віри. Св. Йоан Павло II окреслив це, як “маршрут католицької формації, відповідний для сучасної людини”; Неокатехуменат – це програма формування людей у християнській вірі, на катехетичній та літургійній базі, що використовується у спільноті.

Неокатехуменальна Дорога спирається на «триногу»: Слово Боже, Літургія, Спільнота. Розпочинається вона з проголошення в парафії вступних катехез, в яких поступово показується дорога християнського життя, що спирається на цю «триногу». Після катехез утворюється спільнота, яка об’єднує парафіян різного віку і родинного стану: серед них є молодь, подружні пари, самотні люди, діти. Поступово благодать Хрещення, отримане в дитинстві, розвивається і приносить плоди, заплановані Богом. Тисячі подружжів і сімей були врятовані та відновлені у спільнотах. Багато родин, відчуваючи вдячність за благодаті, котрі отримали, прийняли рішення поїхати на місії. В Україні зараз є близько 30 місійних сімей. Підтвердженням діяння Божої благодаті на Неокатехуменальній Дорозі також є тисячі покликань до священства та контемплятивного життя, котрі народилися у спільнотах та родинах, що здатні передати віру своїм дітям.

До суті неокатехуменату належить також невід’ємність від па рафії та ієрархії Церкви. Без згоди єпископа неможливо почати євангелізацію в його дієцезії, як і без згоди настоятеля – в парафії. Одночасно ієрархія Церкви з пошаною ставиться до харизми До- роги, чиї статути затверджені Апостольським Престолом.